Перше Гущинецьке двохкласне училище Калинівської волості було засноване в 1985 році, розміщено було в звичайному будинку, всіх учнів було 62: 57 хлопчиків і 5 дівчаток . Утримувалось училище на кошти Міністерства Народної освіти та пожертвування общини і княгині Л.І.Абомелік.
В 1928 році в маєтку княгині Абомелік знаходилось лісне училище, що працювало на базі лісгоспу і готувало кадри для лісового господарства. Училище розміщене у маєтку княгині Абомелікової. Для проживання учнів було побудовано дерев’яний гуртожиток.
Але справжня історія Гущинецького училища, як кузні кадрів для сільського господарства, починається в 1934 році. На базі лісного училища було утворено автотранспортний навчальний комбінат( ГУТАК ).. Директором комбінату було призначено Могилевського Т.М. В комбінаті в 1934 році навчалось 93 учні, яких навчали 6 викладачів та інструкторів. Для оволодіння спеціальністю в училищі було: 2 трактори, 1 автомобіль, 2 зернових комбайни, 10 с/г машин.
З перших днів визволення с. Гущинець ( 17 березня 1944 року ) відновила свою роботу школа механізації сільського господарства. Директором школи механізації було призначено Лисого Петра Сафроновича. Єдиним навчальним посібником в школі був старенький «ЗИС-5».
В 1945 році школа механізації сільського господарства була перейменована в школу ФЗО № 5. Директором школи було призначено Мержанова Христофора Сергійовича. В школі ФЗО готували слюсарів і столярів для промислових підприємств.
В 1949 році школа ФЗО була перетворена в училище № 7, де навчалися автослюсарі, токарі та ковалі. На базі колишнього ремісничого училища № 7 у вересні 1951 року було організовано школу механізації сільського господарства, що готувала кадри для колгоспників та радгоспів. В школі працювало 14 вчителів та інструкторів, 4 із яких мали вищу освіту, 10 - середню. Було збудовано автотранспортні гаражі. В школі навчались комбайнери, трактористи гусеничних тракторів, бригадири тракторних бригад, трактористи дизельних тракторів, машиністи - локомобілісти, комбайнери цукрових комбайнів.
З 1954 року школа механізації була перейменована в Гущинецьке училище механізації № 2, яке готувало механізаторів для сільського господарства та шоферів для Радянської Армії Для оволодіння спеціальністю в училищі було: 12 автомобілів, 36 тракторів, 5 зернових комбайнів, 20 сільськогосподарських машин. Значні зміни відбулись в 60-х - на початку 70-х років.
В 1963 році директором училища було призначено Солейка Івана Тимофійовича. Він був великий новатор, людина дуже енергійна, наполеглива, мала неабиякий організаторський хист. Тоді розпочалась нова інша історія нашого училища, яка залишила по собі великий відбиток. Дуже багато було збудовано і змінено на території училища, тай по великому рахунку, і сама територія дуже змінилася. Будівництво тривало до 1972 року. В 1972 було завершено будівництво навчального корпусу №1. Навчального корпусу № 2. Всі кабінети обладнуються робочими місцями викладача, значно збільшується навчально-дидактична база. В цьому ж році завершено будівництво гуртожитку на 450 місць, спортивної, читальної та актової зали, їдальні. В 1974 році було введено середню освіту.
В 1978 році Училищу, за видатні заслуги у підготовці кадрів для сільського господарства Радою Міністрів УРСР було присвоєно звання ім. Ленінського комсомолу.
У 1984 році училище знову перейменовують з СПТУ № 2 в СПТУ № 32.
З 1986 року здійснюється підготовка спеціалістів сільського господарства для Монголії, відкрито підготовчі курси для навчання в технікумах студентів з Лаосу та Алжиру.
В 1986 році на посаду директора СПТУ № 32 було призначено досвіченого педагога, відмінника освіти України Коберського В.Г. Йому вдалося зробити багато. Найважливішим зчого було те що з ініціативи Коберського В.Г. землі навчального господарства збільшилися до 1150 га. Це дозволило покращити навчальну базу, розширити виробничу діяльність. . Машинно-тракторний парк училища становив : 43 трактори, 45 автомобілів, 12 меліоративних машин, 16 комбайнів, великий набір грунтообробної та посівної техніки.
У 1993 р., за результатами атестації, училище одне з небагатьох в Україні отримало статус вищого професійного училища.
Але, ні колектив училища, ні його директор не зупиняється на досягнутому. Вони вирішили спробувати долати кордони, Так у 2001 РІК була укладена угода про міжнародну співпрацю Україна –Франція з аграрним ліцеєм де Шенуа-ле Барр (м. Монтаржі) з метою обміну досвідом та вивчення історії і традицій країни.
2006 рік на посаду директора було призначено Кривенко Івана Івановича Основною метою якого було створення найкращих умов і клімату як для колективу так і для учнів. Завдяки йому у 2008 році, в училищі перший на всю Україну був створений навчально-виробничий комплекс «Щедра нива». Метою якого є підготовка, перепідготовка, підвищення кваліфікації фахівців підприємств сільського господарства на новій сучасній техніці зарубіжного виробництва; впровадження інноваційних технологій у сільському господарстві. На сьогодні НВК «Щедра нива» дякуючи нашим гарним спеціалістам є дуже успішним. Наш досвід роботи переймають багато училищ України.
В 2010 році училище знову перейменовують у Державний навчальний заклад «Гущинецьке вище професійне училище» 2016 рік Бажання розвиватися дозволило відкривати нові кордони і перспективи дальше і вже в лютому місяці 2016 року ДНЗ «Гущинецьке ВПУ» заключило договір про міжнародну співпрацю з Вищою Школою Агробізнесу м. Ломжі (Польша), співпрацю в галузі науково-дослідницької діяльності. Це дасть можливість вивчення досвіду роботи навчальних закладів Польщі в підготовці спеціалістів для агропромислового комплексу, розвитку та укріплення науково-дослідницьких та культурних відносин між Україною і Польщею.Випускники нашого закладу можуть продовжувати навчання у Польщі з подальшим працевлаштуванням.
2020 рік Виконуючим обов’язки директора призначено Гаврилюка Володимира Олександровича. На сьогодні училище живе повнокровним життям, а його директор знову задався непростою метою – вивести очолюваний ним навчальний закладу на новий вищий рівень.